Гуйван Іван Констянтинович: “Назавжди 20-річний…”

На кладовищі села Ганнинське вже довгий час спочиває наш земляк, 20-річний моряк ВМФ СРСР, Іван Констянтинович Гуйван. Про нього і його трагічну долю розповімо в цій статті. 

Народився Іван Констянтинович 20 вересня 1953 року.

Зі спогадів тих, хто застав його живим, це був добрий хлопчина.

Як і багато інших юнаків того часу був призваний в армію.  

Служив у складі Краснознаменного (Червоного Прапора) Балтійського флоту.

За загадкових обставин загинув 19 червня 1973 року. 

Похований в Ганнинському з військовими почестями у цинковій труні…

Надгробний пам’ятник Гуйвана І.К. на кладовищі с. Ганнинське

Що стосується обставин загибелі, то тут достеменно ніхто нічого не знає по сьогоднішній день.

За однією версією, його збила машина, там де він служив.

За іншою (найбільш поширеною) при невдалому розвантаженні снарядів (або ракет) один з них впав і вибухнув. Іван був поранений і помер в лікарні.

А є ще одна версія. На наш погляд найбільш імовірна.

Іван загинув під час зіткнення підводного човна к-56 з науковово-дослідним судном “Академік Берг”.

Детально ознайомившись з історією аварій підводних човнів СРСР в період до 1973 року, ми знайшли таку інформацію:

14 червня 1973 року відбулося зіткнення атомного ракетного підводного човна к-56 з науково-дослідним судном “Академік Берг”. Тоді загинуло, за офіційною інформацією СРСР, 27 чоловік екіпажу.

Атомний підводний човен К-56

Тепер аналізуємо:

Дата смерті Івана – 19 червня 1973 року. Проміжок між аварією підводного човна к-56 і датою смерті Івана – всього 5 днів.

Загиблих підводників човна к-56 ховали 19 червня 1973 року в селищі Тихоокеанський (нині м.Фокіно, Росія), з військовими почестями, в цинкових трунах…

Забагато співпадінь, правда?

Що стосується відсутності Івана в списках загиблих. 

Списки загиблих членів екіпажу к-56 в різних джерелах відрізняються. Навіть моментами самі собі суперечать. Наприклад, коли заявляється про 5-ох загиблих матросів, а в списках записано тільки двоє. Куди поділись інші три – загадка. 

Як би там не було –  життя Івана обірвалось. Обірвалось тоді, коли воно мало тільки розпочинатись… Звісно, істину в цій історії встановити неможливо, втім ми думаємо, що хоча б трохи наблизились до неї. 

В завершення скажемо, що односельці про Івана не забули. Ті самі хлопчаки (а зараз вже люди пенсійного віку), які його пам’ятають живого, започаткували як традицію кожного 8 або 9 травня приходити на кладовище, щоб вшанувати його пам’ять. 

Ця традиція зберігається у них понині.  

Світла пам’ять, Івану Констянтиновичу…

ПОШИРИТИ У СОЦ.МЕРЕЖАХ:

Залишити коментар


2018-2020 © ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "СПІЛЬНОТА СЕЛА".



Сайт працює на платформі WordPress | Шаблон Bitcoinee