В період з 1789-го по 1795-й рік територія сучасних Ганнинського та Дар’ївки називалася Аннінською слободою (Божеданівкою). Належала вона  єлисаветградському колезькому асесору Івану Прокоповичу Стогову.

історія села, божеданівка, ганнинське, карта, історія, факт
Божеданівка на Атласі Речі Посполитої з XVI на XVII століття.

На початку 1790-х років Стогов побудував у своєму маєтку (зараз територія колишньої Ганнинської школи) дерев’яну церкву в ім’я Різдва Іоанна Предтечі. Так з’явилося село Аннінське (зараз – Ганнинське). 

Аннінське (Стогівка, Божеданівка також)

село ганнинське, ганнинське, аннінське
Ганнинське восени 2018 р.

Село засноване на початку 1790-х років.

Перший власник – колезький асесор Іван Прокопович Стогов володів селом недовго. Вже у 1795 році його перевели городничим у м. Гайсин Брацлавської губернії (нині м. Гайсин, Вінницької області) і він продав Аннінське підполковнику Бузького козацького полку Олексію Петровичу Орлову.

алексей орлов, генерал-майор, владелец аннинского, власник Ганнинського
Генерал-майор Олексій Орлов. Другий власник села Аннінського.

Олексій Орлов був одружений на поміщиці Єлисаветградського повіту Наталії Красностаковій. Володів численними маєтками на Дону, Херсонській та Київській губерніях. Вкладав особисті кошти в будівництво церков. Так, в 1806 році уже в званні генерал-майора виклопотав дозвіл на будівництво в Аннінському нової кам’яної церкви, замість занепалої дерев’яної.  Новий храм був освячений в 1810 році. Про його історію можна почитати в матеріалі: Історія Аннінської Предтеченської церкви

 

Власником Аннінського Орлов був до 1811-1812 року.

Потім продав село дивізійному штаб-лікарю Феліксу Осиповичу Бартолоці (італ. Felice Bartolozzi) та його зятю генерал-майору Олексію Матвійовичу Всеволжському – шефу Єлисаветградського гусарського полку, учаснику війни 1812 р.

Після смерті Фелікса Осиповича (приблизно між 1816 і 1822 роками) та його вдови Сусани Бартолоці (померла в 1825 р.) село Аннінське відійшло по розподілу їх  молодшому внуку Матвію Олексійовичу, який 30 березня 1853 року продав село за 5000 рублів невістці Анні Михайлівні Всеволжській, дружині свого брата генерал-майора Дмитра Олексійовича Всеволжського, управляючого Кавказькими мінеральними водами. 

9 грудня 1857 року генерал-майор Дмитро Всеволжський Високим наказом був «звільнений зі служби за станом здоров’я з мундиром і пенсійним жалуванням 860 рублів в рік». Останні роки проживав в Аннінському, де і помер 10 січня 1871 року. Похований при Іоанно-Предтеченській церкві.  

Цікавий факт

Сестрою Дмитра Всеволжського була Дар’я Чайковська – власниця сусіднього з Аннінським села Дар’ївка.

На початку 1870-х років село Аннінське разом з Безводнею були успадковані синами Дмитра Всеволжського – Олексієм та Дмитром. Вони спочатку заклали Анніське в Земському банку Херсонської губернії, а приблизно в 1881 році продали.

На 1859 рік в Аннінському нараховувалося 40 дворів, 117 осіб чоловічої статі, 115 жіночої.

На 1892 рік  – 76 дворів, 220 осіб чоловічої статі, 218 – жіночої, в тому числі місцевих надільних селян – 197 чоловічої і 192 жіночої статі відповідно.

Село Аннінське (Стогівка) було центром Аннінської волості.

Станом на 1886 рік Аннінська волость складалася з 16 поселень, 17 сільських громад. Населення — 4404 особи (2211 чоловічої статі та 2193 — жіночої), 614 дворових господарств.

На 1896 рік представлена така характеристика Аннінської волості:

Вам це нічого не нагадує? Це ж та сама нинішня децентралізація. Тільки зараз замість Аннінської волості – Соколівська об’єднана територіальна громада. Замість центру в с. Аннінське, центр – с. Соколівське. А всі інші села знаходяться у складі волості (громади). 

Станом на 1906 рік в Аннінському  числилося 60 дворів, 478 жителів (242 чол. 236 жін.), в церковно-приходській школі навчалися 50 учнів (40 хлопчиків, 10 дівчаток).

На 1917 рік – 112 дворів та 548 жителів (235 чол. 313 жін.).

 

Село Мухортівка (Мархотівка)

історія села, село мухортівка, мухортовка, мархотовка, елисаветградский уезд, херсонская губерния, история
Мархотівка влітку 2020 р.

Багато хто серед наших жителів називає південну частину Ганнинського Мархотівкою. Але мало хто знає чому її так називають.

Справа в тому, що раніше це був окремий населений пункт. Називався він у різні часи по-різному.

В 1798 році – «сільце Мухортівка», станом на 1862 рік – «хутір Мохортовка». Під час звільнення від німецьких окупантів в журналах бойових дій писали «Мухартовка». До наших днів залишилась назва Мархотівка.

Засноване село приблизно в той самий період, що і Аннінське. Точної дати, на жаль, не відомо, але на 1798 рік село вже існувало. На Мархотівці бере початок річка Коноплянка.

В Планах дач генерального і спеціального межування за період 1774-1904 рр. зазначена наступна інформація про село:

 

5 серпня 1798 р. були межовані землі сільця Мухортівка

Власник –  прапорщик Єфім Іванов (рос. Ефим Иванов) син поміщика Лєпьоскіна (Лепескина)

В селі проживало 40 осіб чоловічої статті (про жінок чомусь нічого не вказано).

Станом на 1856 рік Мухортівка належала поміщикам Лєпьоскіним-Лобєскіним (рос. Лепескиным-Лобескиным). В селі нараховувалося 11 дворів.

Станом на 1859 рік зазначені відомості одразу про чотири Мохортівки. Очевидно, село тоді було розбито на окремі частини (вулиці). Тому так і вийшло Мохортовки аж чотири. Володів усіма – поміщик Лєпьоскін (Лепескин). Загальна кількість жителів: 83 чоловічої статі, жіночої – 74.

 

Станом на 1892 рік в селі Мухортівка (Мархотовка) нараховувалося 19 дворів, серед жителів 53 чоловічої статі, 49 жіночої, в тому числі місцевих надільних селян – 44 чоловічої статі, 40 жіночої. Також зазначено, що село входило до земської дачі №26 (Аннінська дача).

Станом на 1896 рік в селі Мухортівка (Мархотовка)  нараховувалося 14 дворів, проживало 88 жителів (46 чол. і 42 жін.).

На 1917 рік числилось дві Мухортівки – одна село, друга – хутір. В селі Мухортівка нараховувалося 20 дворів, 104 жителя (44 чол. і 58 жін.). На хуторі Мухортівка 13 дворів, 104 жителя (44 чол. і 60 жін.).

 

Село Дар’ївка (Чайківка, Чайкова)

веселка, пейзаж, небо, дар'ївка, село дар'ївка, природа, кіровоградщина
Дар’ївка влітку 2020 р.

В Планах дач генерального та спеціального межування за 1774-1904 рр. Дар’ївка не зустрічається. Тому можна зробити висновок, що село було засноване вже після Аннінського та Мухортівки, десь в 1800-х роках.

Першою і єдиною відомою власницею села була Даря Олексіївна Чайковська (нар. 1805- пом. 1868 рр.), дружина полковника Степана Матвійовича Чайковського, сестра уже відомого нам Дмитра Олексійовича Всеволжського. В честь неї і назване село.

Станом на 1856 рік власницею Дар’ївки числиться все та ж «полковниця Чайковська». В селі нараховувалось 20 дворів.

Станом на 1859 рік є відомості про дві Дар’ївки. Очевидно, так само як і Мархотівка село було поділене на дві частини (вулиці). В одній частині нараховувалося 29 дворів та 242 жителя (122 чол. і 120 жін.), в другій – 6 дворів, 37 жителів (18 чол. і 19 жін.).

Станом на 1892 рік в Дар’ївці нараховувалося 57 дворів, жителів – 168 чол. і 159 жін., в тому числі надільних місцевих селян – 161 чол. і 152 жін. відповідно. Село також входило до складу Аннінської земської дачі №26.

На 1896 рік – 55 дворів, 297 жителів (155 чол. і 142 жін.).  

Цікавий факт

У відомостях за 1896 рік міститься інформація про хутір Шрейтеля  при селі Дар”ївка (3 двора, 5 жителів). Саме в честь цього Шрейтеля, очевидно, і був названий курган Шрейтилева Могила, розташований на одному з Ганнинських полів. Докладніше про цей курган в матеріалі: Історія кургану Шрейтилева Могила

На 1906 рік в селі Дар’ївка нараховувалося 38 дворів, 288 жителів (153 чол. і 135 жін.).

 За інформацією на 1917 рік – 79 дворів, 367 жителів (158 чол. і 209 жін.).

Цікавий факт

Олена Петрівна Князькова, з села Дар’ївка, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії в своєму листі від 29 листопада 1894 р. до відомого російського письменника Льва Миколайовича Толстого описувала своє дуже важке життя і просила допомогти їй відкрити в селі, де вона працює, школу для навчання грамоті.

 

Спільна історія 

У період 1776-1802 рр. територія наших сіл входила до складу Єлисаветградського повіту, Новоросійської губернії.

В результаті  реформи у 1802 році Новоросійська губернія була розділена на Миколаївську (з 1803 року – Херсонську), Катеринославську й Таврійську губернії.

Наші села увійшли до складу Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії.

Крім того, за тодішнім адміністративно-територіальним устроєм села Аннінське, Дар’ївка та Мухортівка входили до складу Аннінської волості, волосним центром якої було наше Аннінське-Стогівка. Волосний устрій зберігався до квітня 1923 року. 

6 грудня 1828 року міста Єлисаветград та Ольвіополь втратили статус повітових міст, їхні повіти скасували, а з їх частин утворили новий Бобринецький повіт, з адміністративним центром в м. Бобринець.

Таким чином наші села з грудня 1828 року до 1865 року входили до складу Бобринецького повіту, Херсонської губернії. Після 1865 р. – знову повернулися до складу відновленого Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії. Такий устрій зберігався до 1920 р.

З 1917 по 1922 рік влада в Україні часто змінювалася. Так, з 1917 р. територія тодішньої Кіровоградшини входила до складу незалежної Української Народної Республіки (УНР).

З квітня до грудня 1918 року в результаті державного перевороту була утворена Українська Держава на чолі з Гетьманом Павлом Скоропадським.

В грудні 1918 року УНР відновила свою владу, а Скоропадський втік.

З 30 серпня по 16 грудня 1919 р. більша частина України окупована Денікінськими військами. В кінці грудня 1919 на початку 1920 року – Денікінська армія була розбита радянськими військами. З тих пір в Україні остаточно встановлена радянська влада.

З 13 березня 1920 р. Херсонську губернію перейменували в Миколаївську. У жовтні 1923 року Миколаївська губернія злилася з Одеською. Єлисаветградський повіт відповідно теж увійшов до складу Одеської губернії.

В квітні 1923 року повіти та волості були скасовані, а губернії поділені на округи та райони. Наші села увійшли до складу Зіновєвського округу (або окруГи), Зінов’євського району.

2 вересня 1930 року прийнята постанова «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління» (центр – район).

У 1932 р. було запроваджено систему центр — область — район, яка збереглася й понині.

Жителі Ганнинського та Дар’ївки брали участь у Першій Світовій війні (1914-1918). Докладніше про них в матеріалі: Жителі Ганнинського та Дар’ївки, які брали участь у Першій світовій війні

Села також постраждали від організованих радянським керівництвом Голодоморів: 1921-1923 рр, 1932-1933рр., 1947 р. Докладніше: Ганнинське та Дар’ївка у період Голодоморів.

На початку серпня 1941 року Ганнинське, Мархотівка та Дар’ївка (як і вся Кіровоградщина) були захоплені гітлерівськими військами. Окупація тривала до березня 1944-го…Докладніше про те як і коли звільнили наші села від німців – у матеріалі: Звільнення Ганнинського та Дар’ївки від німецьких загарбників

Після Другої Світової війни і до грудня  2016 року села Ганнинське та Дар’ївка (Мухортівка злилась з Ганнинським) перебували у підпорядкуванні Карлівської сільської ради, Кропивницького району, Кіровоградської області.

З грудня 2016 року в рамках реформи децентралізації увійшли до складу новоствореної Соколівської об’єднаної територіальної громади, Кропивницького району, Кіровоградської області.

Використані джерела:

  1. Сайт https://www.myslenedrevo.com.ua/
  2. Старовинні карти.
  3. Атлас Речі Посполитої на Землі Руські з XVI на XVII століття.
  4. Плани дач генерального і спеціального межування за період 1774-1904 рр.
  5. Списки населених місць Херсонської губернії за різні роки.
  6. Пам’ятні книжки Херсонської губернії за різні роки.
  7. Вікіпедія.
  8. Архівні документи.
  9. Генеалогічні дослідження Кирила Володимировича Всеволжського.
  10. Листи-відповіді Льва Толстого.
  11. Та багато інших

 

ПОШИРИТИ У СОЦ.МЕРЕЖАХ:

2018-2020 © ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "СПІЛЬНОТА СЕЛА".



Сайт працює на платформі WordPress | Шаблон Bitcoinee