Ганнинське та Дар’ївка у період Голодоморів

Перший голод в наших селах (як і у всіх південних губерніях УРСР) розпочався у 1921-1923 рр.

Тіла дітей померлих від голоду 1921-1923рр.

Такий висновок можна зробити з листа голови Ганнинського волосного комітету допомоги голодуючим до Єлисаветградського повітового комітету допомоги голодуючим:

Сам факт того, що в Ганнинському був створений цей комітет уже свідчить про те, що в селі у 1921-22 рр. був голод…

Голодомор 1932-1933 рр.

З початком колективізації у 1930-х роках в селі Ганнинському був створений артіль під назвою «Вільний шлях».

Головою «Вільного шляху», якого було знято з роботи у звязку з хлібозаготівлями з серпня по грудень 1931-го року був Вартмінський, про що свідчить відповідний документ:

голодомор, голова колгоспу, артіль вільний шлях

Артіль «Вільний шлях» Ганнинської сільської ради занесений на «чорну дошку» за «куркульський саботаж» 10 грудня 1932 р. (Газета «Соціалістичний наступ» № 284.) 

чорна дошка, артіль вільний шлях, куркульський саботаж, голодомор

Що таке «чорна дошка» і що означало потрапляння на неї?

«Чорна дошка» – це репресивний засіб радянської влади для покарання селян.

Потрапляння на «чорну дошку» означало:

     Вилучення всіх продуктів харчування;

     Заборона торгівлі;

     Заборона на виїзд з населеного пункту;

     Блокада населеного пункту спец загонами і військами…

Про артіль «Вільний шлях» Ганнинської сільської ради 4 лютого 1933 року газета «Соціалістичний наступ» написала отаку от обємну статтю:

Близько два місяці як артіль “Вільний шлях” Аннінської сільради занесено на чорну дошку за саботаж в хлібозаготівлях. Але на сьогодні в цій артілі не тільки не зламано куркульського саботажу, а зовсім злочинно припинили хлібозаготівлі.

Керівники села – уповноважений МПК Фрумкін, секретар партосередку Вишневецький та голова сільради Іваненко замість організувати кращих колгоспників і розтрощити куркульський опір, випустили з-під свого керівництва артіль і виконання плану хлібозаготівель поклали на самоплив.

Голова артілі Нетребенко, користуючись бездіяльністю керівників села, не тільки не бореться за хліб, а став на відвертий шлях зриву хлібозаготівель. Нетребенко каже: “Ми припинили хлібозаготівлі, бо немає чим молотити та й взагалі вже набридло займатися цим питанням, коли б скоріше кінець хлібозаготівель”.

Куркульську пісню Нетребенка підтримує масовик Коношко, і вони цілими днями сплять, не бажають організовувати маси на боротьбу за хліб.

Зривачам хлібозаготівель, переродженцям з партквитками в кишені не дають відсічі і керівники села, та й не дивно, бо сам голова сільради Іваненко каже: “Ми плану не виконаємо – дуже великий …”, а уповноважений МПК, якому партія доручила таку відповідальну роботу, теж поділяє цей куркульський погляд.

Злочинна демобілізованість, розгубленість опанувала керівників, вони опустили руки, нічого не роблять, щоб виконати план. Ось чому в Аннінському, зокрема, по артілі чорної дошки, не працює жодна бригада по вилученню розкраденого куркулями, ледарями хліба, не зважаючи, що саме тут найбільше куркулі та крадії покрали колгоспного хліба.

Переобмолот соломи та полови не організовано. Молотарка не працює через шкідницькі дії тракториста Чепіленка, який свідомо шкодить колгоспові за те, що його матір засуджено, як контр­революціонерку – ворога народу. Про шкідницькі дії Чепіленка добре знають керівники артілі і села, та ніяких заходів не вжили, щоб притягти до відповідальності Чепіленка.

Ці факти яскраво говорять за те, що в Аннінському панує нестерпний саботаж хлібозаготівель і на чолі цього саботажу “комуністи”, що зрадили доручену їм партією справу, стали куркульськими агентами.

Усі строки для виконання хлібозаготівель минули. Кожний день, кожна година бездіяльності на хлібному фронті – це злочин перед країною, зрада робітничого класу.

Куркульський саботаж хлібозаготівель в колгоспі чорної дошки треба за всяку ціну зламати. Сплатити цілком державі борг за прикладом артілі “Серп і молот” Коротякської сільради, змити з себе пляму ганьби негайно.

Болілай

Як бачимо в статті є згадка про керівників села, голову артілі.  Навіть тракториста Чепіленка згадали …

 Інші відомості

голодомор, ганнинське, засуджені, село

Серед засуджених є двоє осіб, що мали відношення до Ганнинського. Це голова сільського споживчого товариства Завізіон П.К (засуджений на умовний термін) та завідувач господарством та заготовач цього ж самого Ганнинського ССТ Татарчук Василь Семенович (засуджений на 2 роки позбавлення волі)

Актових записів про смерть в період 1932-33 років не збереглося, проте у 2008 році пошуковцями встановлено 15 осіб, які загинули від голоду:

Бабак Ганна Григорівна, 1918 р.н, дитина.

Волкова Катерина Іванівна, р.н невідомий.

Геніленко Любов, р.н. невідомий.

Губань Петро Михайлович, 1932 р.н, дитина.

Маковій Єлизавета Захарівна, 1898 р.н.

Негода Микола, р.н невідомий.

Негода Олександр Миколайович, р.н невідомий, дитина

Онощенко Микола Павлович, 1933 р.н, дитина.

Ткаченко Андрій Феодосійович, р.н невідомий.

Ткаченко Іван Андрійович, р.н невідомий, дитина.

Торохтій Григорій, 1899 р.н.

Торохтій Олександр Тимофійович, 1932 р.н, дитина.

Штомпель Василь, р.н невідомий.

Штомпель Оксана Василівна, дитина, р.н невідомий.

Штомпель Омелян Васильович, дитина, р.н невідомий.

 

Дар’ївка

Зазначається, що в селі у період 1932-1933 років був голод, що призвів до численних смертей.

Актові записи про смерть збереглися частково. Щоправда в них не зазначається, що люди помирали від голоду… Причини дві: або невідомо або від старості. Радянський режим таким чином замітав свої криваві сліди…

Відповідно до записів у селі загинули 12 людей:

Безлюбченко Арсеній Кузьмич, 84 роки, на утриманні держави, помер 28.02.1932 року від старості.

Пачаненко Олександр Васильович, 2 місяці, дитина, на утриманні батька, помер 18.02.1932, причина смерті – невідома.

Печененко Фекла, 71 рік, хлібороб, померла 23.05.1932 року, причина – від старості.

Татарчук Петро Павлович, 59 років, хлібороб, помер 19.05.1932 року, причина смерті – невідома.

Кривошапка Любов Іванівна, 9 днів, дитина на утриманні батька, 3.02.1932, причина смерті – невідома.

Торохтій Марина Романівна, 64 роки, на утриманні чоловіка, померла 15.04.1932, причина – невідомо.

Чепіленко Сергій Васильович, 60 років, хлібороб, помер 17.06.1932, причина – від старості.

Чепіленко Тимофій Матвійович, 32 роки, секретар сільради, помер 3.11.1932, причина – невідома.

Онощенко Григорій Васильович, 68 років, хлібороб, помер 28.04.1932, причина – не вказана.

Чериленко Катерина Федорівна, 56 років, хлібороб, померла 15.04.1932, причина – невідома.  

Читаєнко О. Матвійович, 37 років, помер 2.11.1932, причина – не вказана.

Щербина Ганна Панасівна, 36 років, хлібороб, померла 30.06.1932, причина – невідома.

У 1946-1947 рр. Сталінський режим після повоєнної розрухи знову наніс по українцям голодний удар. Не оминув він і наших односельців...

ПОШИРИТИ У СОЦ.МЕРЕЖАХ:

Залишити коментар


2018-2020 © ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "СПІЛЬНОТА СЕЛА".



Сайт працює на платформі WordPress | Шаблон Bitcoinee