Володимир Федорович народився в селі Ганнинське у 1921 році.

Разом з братом Іваном прийняв бойове хрещення в 1943 році під Вінницею в 274 стрілецькому полку.

Тяжкою була фронтова дорога Володимира Федоровича: втрати побратимів, поранення брата, гіркота поразок, тяжкі солдатські будні… все це загартовувало молодого бійця.

Про війну фронтовик згадує неохоче.

Болить душа за ті страшні роки, мучать рани, одержані в бою у Прибалтиці.

Перемогу Володимир Федорович зустрів на Уралі, де лікувався 6 місяців.

Додому повертався мов на крилах.

Тяжко було дивитися на руїни рідної землі.

Коли вийшов з потяга у Кіровограді (нині Кропивницький) — не впізнав рідне місто: війна розтерзала все на своєму шляху, вкрила попелом і руїнами.

Дійшов до річки, вмився. Вирішив повернутися до військової частини.

Повернувся до станції, посидів, подумав: «Я вдома! Там батько, молода дружина, маленька донечка Надійка».

І закрутилися будні, мирні сільські будні…